ПЕСАХ (або Пейсах у вимові євреїв-ашкеназі, по-грецьки Пасха), весняне свято в пам'ять Виходу євреїв з Єгипту. Його євреї-юдеї починають святкуювати трохи більше, ніж за тиждень до православної Пасхи, у 2009 році це 8 квітня. Причому свято Пейсах - головне в усій низці єврейських свят. Пейсах починається 15 нісана і триває 8 днів. З чотирьох свят, заповіданих євреям Торою, воно названо першим і найголовнішим зовсім не випадково. Назва «Песах», що означає "проминув, пройшов мимо", дослідниками пов'язується з тим, що Бог минув будинки ізраїльтян, не чіпав їх в час страт египетських первістків. . Також, словом «Песах» в давнину називалося однорічне ягня, що приносилося в жертву напередодні цього свята (14 нісана до вечора). Його засмажували цілком і з'їдали на сімейній святковій трапезі вночі. "Песах" називається також "святом маци" - пісного хліба, (в буквальному перекладі маца, - вичавлене, позбавлене вологи), з тіста, що не пройшло ферментацію. Тора (християнське п'ятикнижжя Мойсея) наказує вживати мацу в Песах щоб нагадувати про те, що в час Виходу ізраїльтяни випекли з тіста, яке вони винесли з Єгипту, прісні коржики. Так сталося тому, що тісто тоді ще не встигло закиснути, адже євреї були вигнані з Єгипту, вони втікали і не могли зволікати. До настання пасхального тижня в будинку і на всіх інших, що належать євреєві, територіях збирають хамець. Хамець, - це будь-яка їжа або напій, отримані в результаті закваски (бродіння) пшениці, жита, ячменю, вівса або перловки, і будь-якої комбінації цих п'яти злаків. Наприклад, це хліб, булочки, тістечка, горілка, віскі, пиво, макарони, дитячі суміші, каші і багато що інше. Хамець не тільки заборонений в їжу, ним заборонено навіть володіти. Встановлений спеціальний час для пошуків хамеця, - це вечір перед днем свята. Весь знайдений хамець спалюють на наступний ранок. Від не знайденого хамця відмовляються, вимовляючи спеціальний текст відмови від хамця. Всі запаси хамця, які шкода викинути, і посуд, в якому його готували або зберігали, продаються чи передаються на час свята не євреєві. Така сувора заборона хамця пояснюється тим, що він символізує все найгірше в людині: егоїзм і гординю, бо тісто піднімаючись, ніби заявляє про себе, підносячись над іншими. В протилежність цьому, маца символізує готовність прийняти над собою Божественну волю. Святкова трапеза у вечір настання Песаха і всі ритуали цієї ночі називаються седер (порядок). Головне у цій церемонії виховний момент — розповідати дітям про Вихід з Єгипту. У синагогальній літургії Песах називається "Святом Свободи". Седер - це особлива трапеза, яка влаштовується в перші два вечори свята. Ця трапеза проходить по встановленому порядку, так, щоб кожен з учасників відчув, ніби він сам вийшов з Єгипту. Їжа на цій трапезі має символічне значення. На стіл ставлять вино, святкові свічки, тарілку з мацою. На іншу тарілку кладуть марор (гіркі трави), щоб нагадати про гіркоту рабства. Потім кладуть харосет – суміш солодких фруктів і горіхів. Якщо в цю суміш додати вино, то з вигляду вона буде схожа на глину. Це нагадування про глину, з якої євреї-раби робили цеглу. Варене яйце – символ життєстійкості народу: чим більше випробувань йому доводиться подолати, тим він міцніший. Окрім цього, яйце вважається символом скорботи по зруйнованому Єрусалимському Храму. Ще на стіл ставлять солону воду. Вона втілює сльози, пролиті євреями в рабстві. У солону воду вмочують зелень – салат або селеру. Вони нагадують про пригноблення, так як ростуть низько до землі. З іншого боку, свіжа зелень – це символ відродження: як трава, хоч її і топчуть, проростає знов і знов, так і єврейський народ, не дивлячись на всі випробування, безліч разів відроджувався наново. На блюдце кладуть курячу шийку, крильце чи м'ясо з кісткою обсмажені на вогні. Воно нагадує про пасхальну жертву. Під час седера потрібно випити чотири келихи вина або виноградного соку, кожен з келихів означає крок до позбавлення. Отож, Пейсах, свято свободи, оголошується на честь історичної події – Виходу ізраїльтян з Єгипту. Після 430 років життя в Єгипті євреї залишили його. Головне завдання, яке ставиться перед євреєм у зв'язку з цією подією, – це в кожному поколінні щодня відчувати себе так, немов він тільки-що звільнений з Єгипту. Сенс цих слів в наступному: СВОБОДА НЕ ДАРОВАНА ОДНОГО РАЗУ І НАЗАВЖДИ, ЇЇ ПОСТІЙНО ПОТРІБНО ОБЕРІГАТИ. Адже в кожному дні, в кожній ситуації є свій Єгипет – сила, що робить замах на свободу єврея. Але, напевно, найбільша небезпека таїться в самій людині: це втрата віри у свої сили, розчарування і відчай, переконання, що певні звершення знаходяться за межами її можливостей. Пейсах – перманентний процес самозвільнення. Відомо, що євреїв до Єгипту ніхто не гнав. Вони самі туди прийшли так було задумано Богом. Перш ніж стати народом, вибраним Богом, євреї повинні були пройти через століття рабського стану. І проблема рабства не в важкій роботі, не в підлеглості комусь іншому, не в якихось заборонах. В усякому разі, не тільки в цьому і не стільки в цьому. І в наші часи відомі особи, яких не могли зломити ні в'язниця, ні табір, які і за ґратами залишалися вільними і не зломленими. ПРОБЛЕМА РАБСТВА АБО НЕВОЛІ ПЕРШ ЗА ВСЕ В ТОМУ, ЩО ВОНИ МОЖУТЬ СТАВАТИ ЗВИЧНИМ І НАВІТЬ БАЖАНИМ СПОСОБОМ ЖИТТЯ. І євреї повинні були пройти через рабство саме для того, щоб отримати щеплення проти цієї "хвороби" - легко і з радістю підкорятися іншій силі, чужоземцю. На щастя для євреїв в їх середовищі було закладено деяку протиотруту, яка дала можливість народу врешті-решт зняти з себе рабську облуду. І цією протиотрутою було одне з колін ізраїльського народу, його ЕЛІТА, - коліно Левітів. Воно взагалі не займалося матеріальним виробництвом, його сферою була духовність. Це коліно священицьке його долею було вивчати Тору і нести це світло решті колін. І якраз з цього коліна були Моше (Мойсей) і Аарон, які вивели євреїв з рабства не тільки фізичного (єгипетського), але ще і духовного. Втім, з фізичного рабства євреї дійсно були виведені. А ось з духовного їм довелося виходити кожному самостійно. Тут Моше з Аароном могли тільки спонукати, дати приклад. НАЙГОЛОВНІШЕ ВИТРАВИТИ РАБСТВО З ДУШІ. Саме тому перед виходом з рабства фізичного кожен єврей повинен був зробити крок з духовного рабства, - відкрито заявити: ТАК, Я ІНШИЙ, НІЖ ВИ, я вірю в Єдиного Бога і не боюся цю віру обнародувати! Не всі нащадки Аврама на це зважилися. Хто не зважився - з Єгипту не вийшов, залишився духовним рабом і злився з ідолопоклонниками, і перестав бути євреєм. Вищесказане спонукає до багатьох роздумів і порівнянь, у євреїв потрібно багато чому повчитись і перейняти. І можна лише пошкодувати, що в українців немає такого Свята Свободи, коли б кожен українець був зобов'язаний задуматися: «А чи ти перестав бути рабом? Чи ти став господарем на своїй землі?», або перефразовуючи євреїв "А чи вийшов мій народ і я сам з "Єгипту"? Мойсей сорок років водив євреїв по пустелі щоб вимерло усе покоління, котре жило в рабстві, щоб з'явилося покоління, яке засвоїло те, що КРАЩЕ ВИЖИВАТИ В УМОВАХ ГОЛОДНОЇ СВОБОДИ, НІЖ ЖИТИ В УМОВАХ СИТОГО РАБСТВА. Нажаль, у нас в Україні на 18 році незалежності, питання, скільки років треба українцям щоб позбутися рабського комплексу меншовартості (неповноцінності), так і залишається відкритим. Сергій Стефанко, "ОстроВ"
